Закони та категорії композиції

Пояснити, як створюючи дизайн інтер’єру дотримуються основних законів композиції. Користуючись прикладами створення дизайну інтер’єру, розпізнати, які закони композиції були використані.

Визначимо які законів композиції найбільше використовуються в дизайні інтер'єру Використання їх допоможе зробити інтер'єр гармонійним, цікавим і виразним.

ЗАКОН № 1. ЦІЛІСНІСТЬ

Приступаючи до дизайну інтер'єру, ми починаємо підбирати оздоблювальні матеріали, меблі та елементи декору виходячи з наших смаків, рідко замислюючись про те, як вони будуть працювати один з одним. В результаті часто ці речі візуально «розпадаються» в інтер'єрі, вони гарні самі по собі, але не створюють відчуття єдиного цілого. Основна причина - це відсутність загальної ідеї або композиції, яка об'єднує інтер'єр. Якщо кожен предмет в інтер'єрі підпорядкований загальній композиції і працює на посилення загального ефекту, це називається цілісність.

Важливо пам'ятати, що цілісність повинна дотримуватися не тільки в кожній окремій кімнаті, але й у просторі всієї квартири. Тому сприймайте інтер'єр будинку як єдиний простір. Чи не придумуйте дизайн для окремих кімнат, почніть з цілого. Звичайно, це не означає, що потрібно створити однакові інтер'єри в усіх приміщеннях. Вони можуть бути навіть контрастними за оформленням і стилем. Але головне, щоб вони складалися в цілісну композицію, в якій також є головне і підрядне. Різні кімнати може об'єднувати якась одна тема, наприклад стиль, кольорова палітра, геометрія ліній або серія фотографій.

ЗАКОН №2. БАЛАНС

Кожній людині властиво підсвідоме прагнення до внутрішньої рівноваги, тому незбалансований інтер'єр викликає у нас відчуття дискомфорту.

Візуальний баланс - це рівномірний розподіл зоровї ваги в кімнаті. Треба зауважити, що зорова вага - це не тільки розміри предмета. На неї також впливають кольори, текстури, форми і декоративні елементи.

Найбільшу зорову вагу мають предмети великих розмірів, яскравих або темних кольорів, з вираженою текстурою, складних форм або з багатою декоративною обробкою. Їх потрібно зорово врівноважувати таким же значним об'єктом, або декількома предметами, що мають меншу візуальну вагу.

Існує три типи балансу: симетричний, асиметричний і радіальний.

СИМЕТРИЧНИЙ БАЛАНС

Традиційно використовується в класичних типах інтер'єрів. Тут однакові об'єкти розташовуються симетрично щодо однієї центральної осі. Наприклад, по обидві сторони каміна ставляться ідентичні крісла, вішаються дзеркала одного формату, ставляться однакові столики. Виходить, що одна половина кімнати є дзеркальним відображенням іншої.

 У такому інтер'єрі людина відчуває себе гармонійно, тому що принцип симетрії часто зустрічається в природі і закладений в анатомії людини.

Симетрична кімната викликає відчуття упевненості і спокою. Цей тип балансу рекомендується використовувати для спальні і зон релаксації. Хоча іноді такий інтер'єр може здатися нудним, статичним і невиразним.

АСИМЕТРИЧНИЙ БАЛАНС

Тут баланс досягається не за допомогою однакових предметів, як в симетрії, а за рахунок візуального розподілу мас.

Асиметричний баланс більш неформальний, але його складніше досягти. Потрібно правильно оцінити візуальну вагу кожного об'єкта в інтер'єрі, щоб рівномірно розподілити їх відносно осі.

Асиметричні інтер'єри виглядають більш динамічними та цікавими. Цей тип підійде енергійним людям, які люблять яскраві та нестандартні рішення.

РАДІАЛЬНИЙ БАЛАНС

У цьому випадку всі елементи інтер'єру розташовуються навколо центральної точки. Приклади радіальної симетрії - це гвинтові сходи або стільці, розташовані навколо круглого столу.

Такий тип симетрії рідше використовується в житлових інтер'єрах, так як вимагає досить великого простору. Але за допомогою радіальної симетрії можна створити оригінальний дизайн, який виглядає гармонійно завдяки пом'якшенню кутів. 

ЗАКОН №3 Композиційний центр.

 Композиційний центр - це обов'язковий і дуже важливий елемент в дизайні інтер'єрів. Це домінуючий предмет в інтер'єрі, який притягує основну увагу до себе. Він може виділятися розмірами, кольором, оригінальним дизайном або незвичайною формою. При цьому він не повинен різко контрастувати з навколишнім оточенням, щоб не вибиватися з інтер'єру, а навпаки - візуально об'єднувати його і «збирати» навколо себе.

Роль композиційного центру може грати камін, телевізор, велика картина, дзеркало або яскравий елемент меблів.

Якщо у вас досить простора кімната, то композиційних центрів може бути два. Наприклад, камін і телевізор. При цьому вони повинні не конкурувати між собою, а навпаки, доповнювати один одного. В іншому випадку, вони можуть порушити цілісність вашого інтер'єру. Подумайте, що може візуально об'єднувати ваші композиційні центри. Наприклад, колір, форми або аксесуари.

Об'ємно-просторовою структурою композиції називається естетично-осмислена взаємозалежність форми об'єкта від його внутрішньої будови та зовнішнього предметного оточення.Вона укладається на засадах внутрі­шньої та зовнішньої гармонійності, котрі мають бути притаманні рукотворній -штучній, формі.

Внутрішня об’ємно-просторова структура є однією з найважливіших категорій інтер’єру. В її основу покладено закономірні зв’язки між побудовою внутрішнього простору та зовнішніми чинниками, що впливають на його формування.
Вже на початковій стадії проектування відбувається моделювання інтер’єру, осмислюється соціальне замовлення, накопичуються початкові дані для вибору тієї або іншої внутрішньої просторової схеми з урахуванням призначення, технічних можливостей і стильових особливостей архітектури, а також кліматичних умов і місцевих національних традицій. Засобами реалізації просторової ідеї є елементи, які фіксують межу та форму простору: розміщення віконних отворів, їх рисунок, величина, характер освітлення (природне і штучне), колір і фактура оздоблювальних матеріалів. Об’ємно-просторова структура створюється за допомогою конструктивних елементів. Градація ж кольору та світла, вибір і застосування елементів декору допомагають довести до логічного завершення архітектурний образ. Із зміною хоча б одного з цих елементів змінюються властивості всієї об’ємно-просторової структури, а з ними – і психологічна реакція на цей інтер’єр.

Тектоніка інтер’єру – це ясно виражена взаємообумовленість внутрішнього простору і конструкцій, його утворюючих, що відображає за допомогою архітектурних форм характер рівноваги діючих в конструкції сил, специфічні властивості матеріалів і спосіб будівництва.

Але тектоніка – не тільки вираження конструктивно-технічного змісту, але і композиційний принцип. За допомогою кольорових співвідношень тектонічна форма – просторова, площинна або об’ємна – може бути доповнена, покращена або оптично змінена у відповідності з архітектурним задумом.